Післявоєнні часи

                   Після перемоги в село поверталися демобілізовані воїни.

У 1955 році на двох могилах невідомих радянських воїнів споруджено обеліски. На братських могилах латиських стрілків, які загинули (7 чоловік) у 1919 році та радянських воїнів, що полягли (3 чоловіки) у 1943 році при визволенні села від гітлерівців у 1956 р. та 1958 р. встановлено пам’ятники                                 

Пам’ятник загиблим однесельцям

     У 1950 році було проведено об’єднання трьох колгоспів села в один укрупнений колгосп імені Ле­ніна (багатогалузеве господарство переважно зер­ново-тваринницького напряму), за яким закріп­лено 4339 гектарів земельних угідь, з них орних земель — 3789 гектарів. У цьому ж році відбувається і укрупнення колгоспу ім.Дзерджинського (С.Червонознам’янка). До нього приєднуються колгоспи ім.Литвинова (Софіївка) та ім.Петровського (с.Степове).  До 1961 року У селі був філіал райоб’єднання «Сільгосптехніка».

 

Працівники МТС

З 1935 по 1950 рік в селі була невеличка шкільна бібліотека. Бібліотекарем працювала Побєда Наталія Григорівна. Сільську бібліотеку було відкрито у 1950 році по вул. Шкільній. Бібліотекарем в ній працював Чорноштан Андрій Фійонович.  У 1956 році згорів будинок сільської ради і бібліотеку відкрили тимчасово в приміщенні контори колгоспу, а потім перевели в МТС.

 Пізніше, у 1959 році, до нашого колгоспу приєднався укрупнений колгосп ім.Червоного Прапора. Стали рости прибутки колгоспу, а разом з ним ріс і матеріальний добробут колгоспників, праця яких високо оцінена радянським урядом. У 1957 році високі урядові нагороди одержали Г.Ю.Калініченко – «Знак пошани», Х.С.Товстоп’ят, В.В.Ляскало та І.Я.Качалка нагороджені медаллю «За трудову доблесть». У 1958 році в колгоспі було 17 тракторів, 5 зернових комбайнів, 3 бурякозбирачів КУ-2-2.

Нові трактори

У 1956 році село було радіофіковане, а 1961 році – електрифіковане. Сільський радіовузол обслуговував 363 радіоточки. Багато сімей мали радіоприймачі, а 4 сім’ї – телевізори. У селі була група товариства «Знання», яка налічувала 22 лектори з числа інтелігенції.

У 1962 році почали будувати Будинок культури, який було відкрито 7 листопада 1964 року. Тут же розмістилася і сільська бібліотека.

У 1964 році колгосп вже має 8 тваринницьких  ферм, майстерню, критий тік, водонапірну башту,  21 трактор, 5 комбайнів, 15 автомашин. Грошова оплата праці становить 50 коп. на трудодень, натурою 0,8 кг зерна. За останні 10 років в селі побудовано 101 новий будинок колгоспникам. Майже кожна сім’я колгоспника має велосипед, а 33 чоловіки є власниками мотоциклів.  У  селі на той час було три бібліотеки з загальним фондом 10353 книги, послугами якої користувалися 258 читачів. Добрим місцем відпочинку був Будинок культури з стаціонарною кіноустановкою, де 4 рази на тиждень демонструвалися кінофільми, виступали колективи художньої самодіяльності села та сусідніх сіл. Жителі села передплачували 825 примірників газет і 150 примірників журналів.

У 1964 році до Білухівської сільської ради належать такі населені пункти: село Білухівка, село Левенцівка, поселення Софіївка, поселення Червонознам’янка, поселення Степове.

У 1962 році відкривається новий Будинок культури. Директорами були Катерина Гнатівна Приведенна, Володимир Олексійович Безсмертний, Олексій Михайлович Ляскало,  з 1982 року – Валентина Сергіївна Безпалько.

 

Хор сільського будинку культури

На початку 70-их років  XX  століття  розпочалося будівництво нової школи. Учні із учителями складали цеглу, а потім працювали на впорядкуванні та обладнанні навчальних кабінетів. Будувала школу  бригада будівельників. Кошти для придбання будівельних матеріалів надавав колгосп імені Леніна (голова колгоспу Борис Олексійович Бобрицький).

Восени 1974 року, з другої чверті, продовжилося навчання у новозбудованому двоповерховому приміщенні на 320 місць.

Нове приміщення школи 1974 рік

           У 1989 році у школі навчалося 162 учні. Клас шестирічок у цьому році  був  переповнений. Тому 1 клас розміщувався у приміщенні старої школи. Там було обладнано спальну та класну  кімнати, ігрову кімнату.

У 1994 році в школі вперше почали клеїти шпалери в класних кімнатах. А 2005 року був придбаний перший комп'ютер, кольоровий та чорно-білий принтери. Пізніше, у 2006р. - цифровий фотоаппарат. У 2006 році школі подарували комп'ютерний клас.                

У школі  на 01.09. 2011 року  навчається  80 учнів; для забезпечення навчально-виховного процесу та створення сприятливих умов для школярів працюють 33 працівники, з них – 23  педагоги, які віддають свої знання, уміння вихованцям.

У  2010-2011 навчальному  році школа стала лауреатом обласного конкурсу «На кращу модель виховної системи навчального закладу», нагороджені Грамотою Головного управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації; нагороджені Дипломом Національної академії педагогічних наук України за участь у Всеукраїнській виставці «Освіта України у роки випробувань: 1941-1945».

Команда вчителів   неодноразово ставала переможцями районних  спортивних змагань та конкурсів художньої самодіяльності.         

               Директорами школи у різні роки були:

1930-1931 н.р. – Ваврінович;

1931-1932 н.р. – Петро Васильович Білоус;

1933-1935 н.р. - Федір Матвійович Ярошенко;

1935-1936 н.р. – Семен Григорович Іщенко;

1936-1937 н.р. – Супрун;

1937-1939 н.р. – Василь Сидорович Назаренко;

1939-1941 н.р. – Олександр Іванович Ляскало;

1943-1947 н.р. – Сотнікова Олена Василівна;

1947-1952 н.р. – Глущенко Павло Федорович;

1952-1956 н.р. – Загребельний Борис Гаврилович;

1956-1963 н.р. – Сириця Микола Павлович;

1963-1986 н.р. – Семено Лідія Антонівна;

1986-2009 н.р. – Гриценко Євгеній Олексійович;

З 22 вересня 2009 р. – Безпалько Ольга Миколаївна       

 

Вступив у дію новий будинок механізатора. У 1979 році побудований перший16-ти квартирний будинок. Пізніше (1984, 1987)  були зведені ще два 16-ти квартирні будинки і 5 двоквартирних.

У 1987 році справив новосілля і медпункт. На той час завідуючою працювала Бригітта Володимирівна Владич, потім Валентина Іванівна Ляскало. З 1994 головним лікарем стає Гамід Рамазанович Кадашов.

Нове приміщення медпункту

У 1989 р. село відзначило своє 300-річчя. Свято проходило в центрі села. Перед присутніми пропливали картини з життя славного минулого: скакали на баских конях козаки, мірялися силою велетні, із серпами та граблями проходили селяни, линули парубоцькі та дівочі пісні. У листопаді цього ж року було відкрито меморіал пам’яті загиблих воїнів-білухівців «Скорботна мати».

     

Із 30 січня 1983 року головою колгоспу імені Леніна стає Мирний Микола Павлович. На цій посаді він пропрацював до реорганізації колгоспу. За час своєї роботи Микола Павлович багато зробив для нашого села, приділяв велику увагу будівництву і розвитку господарства. З 1983 по 1990 рік господарство було в п’ятірці кращих господарств району. З 1985 по 1988 рік провели газифікацію села.

           

       У 1984 році вперше на Україні  було впроваджено  поточноциклічний метод  виробництва свинини (з приростом 400-600 гр. на добу, за рік – 150 т. м’яса). Увесь процес був механізований. У 1993 будується хлібопекарня. Духмяний запах того хліба і досі пам’ятають односельці.

У цьому  ж 1993  році будується і спортивний комплекс для жителів нашого села.

          

 Волейбольні команди (чоловіча і жіноча) вже довгі роки перемагають у спортивних змаганнях району, області.                          

У 1995 році будуються олійниця та млин. У 2000 році відновлено роботу Дмитріївської церкви. 9 травня 2007 року за благодійні внески жителів села було відкрито пам’ятний знак «Жертвам голодомору 1932-33 років». 2007-2011 році  виготовляється  проект  по  очистці  русла річки Орчик.         

У 1995 році на базі КСП ім. Леніна було створено закрите акціонерне товариство (ЗАТ) «Білухівка» (протокол №1 від 04.02.1995 року), у 2011 році ЗАТ «Білухівка» реорганізовано методом перетворення у ПП «Білухівка» (протокол №1 від 15.02.2011 року).

Головама колгоспу в різні роки були:

Качалка Іван Явтухович – 1961-1968 р.

Коновал Михайло Петрович – 1968-1973 р.

Бобрицький Борис Олексійович – 1973-1979 р.

Мажара Григорій Іванович – 1979-1983 р.

Мирний Микола Павлович – 1983-2002 р.

Морозов Андрій Васильович – 2002-2007 р.

Мирний Микола Павлович – з 05.10.2007 року

 

Список працівників господарства, нагороджених орденами та медалями:

Хижа Федір Олексійович – орденом «Знак Пошани» та медаллю «Трудова доблесть»;

Вітюгін Василь Васильович – орденом «Трудової Слави»;

Кладка Іван Олексійович - орденом «Трудової Слави»;

Дейнега Володимир Арсентійович - орденом «Трудової Слави»;

Приведений Іван Савич - орденом «Знак Пошани»;

Бринза Марія Федорівна – орденом «Трудового Червоного Прапора»;

Кальник Марія Михайлівна – орденом «Трудової Слави ІІІ ст..»;

Бережний Микола Васильович – медаллю «Трудової Слави»;

Гнатенко Олександра Кирилівна - орденом «Трудового Червоного Прапора».

 

       Головами сільської ради в різні роки були:

Булах М.А. – 1944 р.

Стеценко М.А. – 1945 р.

Безкоровайний В.С. – 1946 р

Кучеренко Борис Григорович – 1946-1948 р.р.

Ляскало І.С. – 1949 р.

Гуржієв М.Д. – квітень 1949 р.- червень 1950 р.

Качалка Іван Явтухович – липень 1950 р. – червень 1951 р.

Тимошевський Борис Михайлович – липень 1951 р. – грудень 1953 р.

Шматченко Борис Над. – грудень 1953 р. – червень 1956 р.

Могунов Анатолій Володимирович – червень 1956 р. – лютий 1959 р.

Владич Михайло Миколайович – березень 1959 р. – березень 1961 р.

Колісник Петро Родіонович – квітень 1961 р. – грудень 1965 р.

Тимошевський Борис Михайлович – січень 1966 р. – квітень 1966 р.

Нартов Михайло Андрійович – травень 1966 р. – грудень 1970 р.

Качалка Іван Явтухович – січень 1970 р. – травень 1977 р.

Борець Анатолій Олексійович – червень 1977 р. – жовтень 1984 р.

Шило Олексій Іванович – жовтень 1984 р. – 21 вересня 1988 р

Іванюта Микола Іванович з 22.09.1988 року  по жовтень 2020 року

У нашому селі живуть справжні трудівники, люди із щирим серцем і доброю душею.

За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі проживало 985 жителів – 448 чоловіків і 537 жінок.