Рідна земля – це казковий світ дитинства і юності, це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, куди б потім не завели її шляхи долі. І в тому дитинстві – рідне село, наша берегиня.     

    У ньому корінь нашого роду, все довічне, як життя, святе, як мамина пісня. Той корінь – то наші предки, наша історія, наше майбутнє. Наша предковічна прадідівська земля, дух незнищенності залишили нащадкам пісні й легенди. 

    У своєму слові я хочу запросити всіх читачів до нашої гостини - білухівської землі. Нехай кожен причаститься до прекрасного, зачерпне наснаги від слова із легенд, що не вмирають і не тьмяніють під плином часу. Нехай вас потішить моє щире слово, станьте співучасниками розповіді про витоки історії нашого села, очистіться душею і спийте з незамулених джерел еліксиру вічної молодості. 

    Село – це наш рідний куточок, це земля, на якій народилися ми, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані наші предки. Тому воно для нас – святе. Білухівка – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що я найбільше люблю і шаную своїм серцем. Більше трьохсот літ існує село. Течія історії стрімка і нестримна. Для неї століття – мить, а для нас, нащадків, історія – це загадка. І розгадати її зможуть тільки покоління людей. 

    Нехай ця ниточка історії передається з покоління в покоління і оживить в душах усіх читачів цілющі джерельця пам’яті. Адже із знання свого родоводу, історії рідного краю починається людина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця, з якої п’ють воду мандрівники,- все це родовідна пам’ять, наша історія, може, іноді й сумна, але в основі своїй велична і всестрверджуюча.

                                                                      Н.О.Якименко, вчитель української мови та 

                                                                      літератури Білухівського НВК