Перші згадки про село

       Рідна земля – це казковий світ дитинства і юності, це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, куди б потім не завели її шляхи долі. І в тому дитинстві – рідне село, наша берегиня.

       У ньому корінь нашого роду, все довічне, як життя, святе, як мамина пісня. Той корінь – то наші предки, наша історія, наше майбутнє. Наша предковічна прадідівська земля, дух незнищенності залишили нащадкам пісні й легенди.

       У нашому  слові ми  хочемо  запросити всіх читачів історії села Білухівки  до нашої гостини -  білухівської землі. Нехай кожен причаститься до прекрасного, зачерпне наснаги від слова із легенд та переказів, що не вмирають і не тьмяніють під плином часу.

      Нехай вас потішить наше  щире слово, станьте співучасниками розповіді про витоки історії нашого села, очистіться душею і спийте з незамулених джерел еліксиру вічної молодості.

       Село – це наш рідний куточок, це земля, на якій народилися ми, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані наші предки.  Тому воно для нас – святе. Білухівка – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми  найбільше любимо і шануємо  всім серцем.

        Більше трьохсот літ існує село. Течія історії стрімка і нестримна. Для неї століття – мить, а для нас, нащадків, історія – це загадка. І розгадати її зможуть тільки покоління людей.

      Адже  з давніх-давен людям відомо: «Дерево життя – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, третій – майбутнього». Люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасного і майбутнього. Адже навколишнє – це наслідки минулих подій.

     Білухівка була заснована  в середині 18 століття. Найперша відома згадка відноситься до 1752 року. Це був хутір у складі Перщої полкової сотні Полтавського полку: «В урочище Орчику при хуторе Белушенковом проживала 31 семья». [ 1, 77 ]

       Друга відома згадка відноситься до часів Румянцева опису 1765-1769 років, де майбутнє село Білухівка вже іменується слободою: «Слобода бунчукового товариша Булушенка» (саме так і написано Булушенка) знову ж таки в складі Полтавської Першої сотні. [2, 105 ]

      Третя згадка, де село  вже отримало  повну сучасну назву «село Білухівка» і де на той час проживало 272 душі, відноситься до 1799-1801 років. Слід мати на увазі, що скрізь,  де вказано кількість душ, мається на увазі «чоловіча» стать, яка сплачує податки. А отже фактична кількість населення могла бути вдвічі більшою. [ 3, 180 ]

     Але точних документальних  архівних даних про  історію виникнення села

Білухівки не збереглося.